Наступники Don Bosco

Салезіянська Конгрегація у світі

Після смерті святого Івана Боско31 січня 1888 року молоде Товариство святого Франциска Сальського опинилося перед вирішальним викликом: зберегти харизму Засновника і водночас спрямовувати її розвиток у глибоко змінених історичних обставинах. Відтоді його наступники на чолі Конгрегації – Головні настоятелі – здійснюють служіння оживлення та управління в руслі духовного батьківства Don Bosco.

Згідно з салезіянськими Конституціями, Головний настоятель є наступником Don Bosco, батьком і осередком єдності Конгрегації та Салезіянської родини. Його місія не обмежується юридичним виміром управління, а має харизматичне значення: він покликаний берегти салезіянську ідентичність, сприяти її єдності та спрямовувати її апостольську діяльність у творчій вірності духові початків.

Упродовж десятиліть наступники Don Bosco супроводжували місійне поширення Конгрегації на п’яти континентах, підтримуючи інкультурацію харизми та пристосування виховних установ до нових суспільних і церковних потреб. Вони провадили салезіян крізь складні історичні етапи – від політичних перетворень у Європі на зламі XIX і XX століть, через світові війни, аж до глибоких культурних змін сучасного світу, – незмінно тримаючись гасла «Da mihi animas, cetera tolle» як надихаючого принципу.

Їхнє служіння особливо виявляється через Генеральну капітулу, яка є найвищим моментом спільнотного розпізнавання Конгрегації. У цьому контексті Головний настоятель отримує від Капітули доручення спрямовувати салезіянське життя і місію впродовж шестиліття, сприяючи єдності між інспекторіями та співвідповідальності всіх співбратів.

Поряд із внутрішнім виміром управління наступники Don Bosco відіграли важливу роль у діалозі з вселенською Церквою та громадянським суспільством. У єдності з Наступником Петра вони тлумачили й переносили на життя Конгрегації головні напрями церковного Учительства, особливо у сфері виховання, душпастирства молоді та місій.
Незмінною рисою їхнього служіння було прагнення зміцнювати єдність і життєвість Салезіянської родини, яка, крім Салезіян Don Bosco, охоплює численні чернечі та мирянські групи. У цьому сенсі Головний настоятель є видимим знаком харизматичної тяглості, покликаним сприяти єдності між різними покликаннями, що всі вкорінені в духовному досвіді Засновника.

Історія наступників Don Bosco – це не лише хронологічна послідовність, а шлях динамічної вірності. У кожну епоху вони відповідали на виховні потреби молоді, особливо найбіднішої, пропонуючи настанови, які формували ідентичність і діяльність Конгрегації.

Так у тяглості провідництва та в розмаїтті історичних обставин виявляється життєвість салезіянської харизми: дару Духа, який завдяки служінню Головних настоятелів і далі оберігають, поглиблюють і пропонують новим поколінням.

Подаємо список наступників Don Bosco з відповідними даними.

* – 24.10.1884 папа Лев XIII доручив Don Bosco призначити собі наступника; через рік після вибору о. Руа і після затвердження Папою (24.09.1885) Don Bosco оголосив свій вибір перед Вищою капітулою; Вища капітула повідомила Michele Rua про його наступництво на чолі Конгрегації..